Іменник — це частина мови, яка означає назву предмета і відповідає на питання хто? або що?
Іменник називає конкретні предмети, речі, (стіл, хліб, яблуко, море, зошит), істоти (батько, учитель, артист, Микола), тварини, рослини (кінь, лев, соловей, жито), явища природи (сніг, ожеледь, веселка), ознаки, властивості (бідність, доброта, чемність), дії (боротьба, виховання, слухання), числові поняття (одиниця, десяток, сотня).
Іменник
має граматичні категорії роду, числа й відмінка. За характером
відмінкових закінчень іменники поділяються на чотири відміни.
У реченні іменники виступають у ролі підметів, додатків, обставин, означень, іноді — присудків.
Підмет: Мудрість іде без блиску, бездумність — у позолоті.
Додаток: Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти?
Обставина: До болю близька, до сліз дорога ця земля під ногами.
Означенная: Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квиток.
Прикладка: Троянда барви-промінці кладе на сіножать.
Присудок: Мій поклик — праця, щастя і свобода.
Немає коментарів:
Дописати коментар